В своей руке Он держит миллиарды звезд,
Все потаенное в Его очах открыто.
Пред Ним не скрыто когда ты горишь от слез,
Когда хулишь Его и то поверь не скрыто.
Поют Ему цветы и травы на лугах,
Зари пожар сердечно шепчет:"Алиллуйя".
Клин журавлиный славит Бога в небесах,
И ручеек сбегая с гор журчит ликуя.
Творец всего,Бог Всемогущий и Благой,
Источник жизни,света,истины,любви.
Он плачет видя как гордимся мы собой,
Дар отвергая за нас пролитой крови.
Мы без Него хотим построить мир добра,
Самим себе же пьедесталы воздвигая.
Но в нас кипит источник боли,тьмы и зла,
Что разожгли мы Бога в сердце проклиная.
Поводыри слепые нас слепых ведут
Туда,где царство злобного дракона,
Грехи опутали нас как гигантский спрут,
И тянут в омут мрачный и бездонный.
А Он нас ждет смиренно у креста,
Свой мир,прощенье и спасенье предлагая.
Так почему ж не замечаем мы Христа,
Его любовь красивой ложью заменяя?
Александр Борисов,
Заречный Пензенская обл.Россия
Вся моя жизнь есть непрестанная борьба,
С лукавством сердца и с телесной ленью,
С холеной гордостью,что ходит за мной тенью,
И с равнодушьем у раскрытого окна
Вся моя жизнь-печальные стихи,
Корявые,бессмысленные строчки,
И точки ..............
Прочитано 8623 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
